Практикуючий хірург і віце-президент з питань ІТ-трансформації охорони здоров’я Медичного центру Піттсбурзького університету Е. Вотсон каже, що технології дають йому можливість надавати медичну допомогу швидше, безпечніше та без зайвих перешкод. «Навіщо людині витрачати чотири години на дорогу задля повторного огляду? – каже він, – Хіба пацієнтові не комфортніше вдома? Надавати медичну допомогу за місцем перебування хворого – в цьому частково і полягає гуманність медицини».
Е. Вотсон розповів про розвиток телемедицини, помилки у розумінні цього поняття та його роботу на посаді голови правління Американської телемедичної асоціації.
Що здивувало вас найбільше у розвитку телемедицини за останні декілька років?
Е.В. Те, наскільки ми залежимо від ринку електроніки. Він відіграє настільки вирішальну роль, що стало майже неможливо передбачити майбутнє телемедицини без повного розуміння того, що буде відбуватися на ринку електроніки.
Здається, телемедицина зараз поділяється на три різні галузі: традиційна телемедицина, що забезпечує мешканцям сільської місцевості доступ до, скажімо, радіологічних чи дерматологічних послуг, медицина «безпосередньо споживачеві», яка стала першочерговим напрямом розвитку для нас і якою дуже задоволені пацієнти та лікарі, а також віддалений моніторинг, чим я особисто багато займаюся щодня.
Іноді здається, що телемедицина – це якась зовсім незалежна галузь, проте часто вона підсилює інші галузі, які мають великий телемедичний потенціал. Гадаю, ще декілька років тому ми про це не знали.
Як реагують пацієнти на використання телемедичних інструментів? Як швидко опановують їх?
Е.В. Я б сказав, що загалом медики здивовані тим, наскільки пацієнтам насправді подобається телемедицина. У нас були побоювання, що вона не спрацює для людей похилого віку, людей, які не дуже розуміються на нових технологіях або дотримуються певних моральних принципів. Проте, вдумайтеся, за статистикою приблизно 80% населення сьогодні мають смартфон, тож якщо йдеться про опанування телемедицини, то насправді не нам їх учити. Цим займаються Apple, Google, Samsung та інші компанії, які навчають споживачів здійснювати відеодзвінки, активувати смартфон, надсилати текстові повідомлення і пояснюють, що таке розпізнавання голосу. Ринок електроніки є основним вчителем.
І це значно полегшує нам життя. Нам не потрібно пояснювати пацієнту, як вмикається телефон чи як підключитися до мережі, – це вже зроблено за нас. Відеодзвінок не є чимось незвичним для них, вони вже звикли до цього.
Ми моніторимо серцеву недостатність із застійними явищами і тут у МЦПУ ми маємо декілька сотень онлайн відеовізитів щодня. Середній вік пацієнтів становить 72 роки, а рівень їхньої задоволеності обслуговуванням сягає 93%. 96% із них порекомендували б іншій людині взяти участь у програмі.
Це нас не дивує, оскільки для людей похилого віку віддалений моніторинг – це зручний спосіб отримувати медичні послуги вдома, і в цьому основна цінність телемедицини.
Який потенціал телемедицини у догляді за літніми людьми?
Е.В. Догляд за людьми похилого віку – чудова нагода скористатися перевагами телемедицини у різний спосіб. Пацієнти і мешканці спеціалізованих геріатричних центрів та закладів довготривалої інтенсивної терапії часто мають багато проблем зі здоров’ям, а переміщення до відділення невідкладної медичної допомоги може спричинити погіршення їхнього стану. Це додаткові труднощі для самого пацієнта і його рідних, а також немалі витрати .
Ми заснували телемедичну компанію для підтримки літніх людей, які мешкають у спеціалізованих закладах довготривалої інтенсивної терапії та догляду. Також у нашому хоспісі ми використовуємо технологію віддаленого моніторингу і для лікування захворювань на пізній стадії, тобто для паліативного догляду за хворими.
Які найпоширеніші міфи щодо телемедицини? Які перешкоди на шляху її впровадження?
Е.В. Чимало людей вважають, що вона не така ефективна, як традиційна медицина, однак мені здається, що практика доводить протилежне. Інший міф, який нам як представникам галузі потрібно розвінчувати активніше, – надто висока вартість телемедичних послуг. Ми повинні довести, що телемедицина – це не додаткові витрати і що вона насправді має велику цінність. Одним із найсерйозніших викликів є безперешкодна інтеграція технології з основними системами охорони здоров’я, хоча саме тут водночас закладено практично необмежений потенціал.
Чого ви навчились за час роботи в Американській телемедичній асоціації?
Е.В. Телемедицина потребує чіткого окреслення в межах системи охорони здоров’я. Це щось набагато більше, ніж доступ до медичних послуг мешканців сільської місцевості.
Чітке визначення телемедицини – одне з пріоритетних завдань МЦПУ, бо ми є медичним закладом і джерелом фінансування, а також знаходимося у штаті, який посідає третє місце за обсягом сільських територій в країні, проте надаємо увесь спектр медичних послуг усім віковим групам пацієнтів, у тому числі профілактичний та дитячий профілактичний огляд.
Чи очікують майбутні лікарі, що телемедицина стане невід’ємною частиною догляду за пацієнтами у майбутньому?
Е.В. Майбутні лікарі не бачать своєї практики без телемедицини. У цьому немає жодного сумніву. Вони бачать її у колег і на практиці, вони постійно чують і читають про неї. Це питання часу.
Також у нас наявна дихотомія батога і пряника, оскільки якщо ти практикуєш медицину або фінансуєш її і не пропонуєш телемедичні послуги, ти можеш понести збитки, бо інші постачальники їх пропонують. Це наче ти мусиш грати в обороні, однак ще й робити це правильно.
Що б ви порадили закладам, які лише починають використовувати телемедицину для лікування своїх пацієнтів?
Е.В. Основну увагу, звісно, слід приділяти пацієнтам, однак не забувайте про цінність справи саме у робочому сенсі. Дуже часто виникають проблеми в роботі або фінансові труднощі, які унеможливлюють використання програми, аж поки ви самі не допоможете пацієнтові або системі. Намагайтеся ідентифікувати такі труднощі якнайшвидше і вирішувати їх.
Першоджерело:
https://healthtechmagazine.net/article/2019/04/qa-upmcs-dr-andrew-watson-lives-and-breathes-telehealth